Історія свята Лаґ ба-О́мер починається після смерті у 160 році нашої ери раббі Шимона Бар Йохая (Рашбі). Лаґ – це дві літери: «ламед» і «ґімель». Їхнє спільне числове значення становить 33. Саме на тридцять третій день відліку омера помер Рашбі – батько сучасної кабали.
У своїй книзі «Зогар» («Сяйво») він уперше записав і тим самим довів до загального відома головні моменти кабали – таємного вчення, яке до цього передавалося лише в усній формі від учителя до учня. Незважаючи на те, що дістатися до кабали в «Зогар» дуже складно – Рашбі зашифрував її так, що осягнути кабалістичні таємниці можуть лише дуже просунуті в духовному сенсі люди – книга стала базовою працею всієї сучасної кабали. У день своєї смерті Рашбі відкрив учням дуже глибокі таємниці, що дають можливість керувати матеріальним світом і тим самим уніс у нього багато духовного світла. На честь цього в Лаґ ба-Омер прийнято розпалювати багаття, що символізують примноження духовного світла в нашому матеріальному світі.
У Лаґ ба-Омер закінчилася епідемія скарлатини, від якої протягом 33 днів померли 24 тисячі учнів раббі Аківи – глави того покоління. Це був страшний удар, по суті євреї втратили своє майбутнє духовне керівництво. Але раббі Аківа, на очах якого гинула справа всього його життя, не зламався і не впав у відчай. У той самий день, коли припинилася епідемія, він обрав п’ять нових учнів, яким і передав усі свої знання. А вони передали їх далі. Тому можна з упевненістю сказати, що та форма юдаїзму, яку сьогодні сповідує весь єврейський народ, отримана від раббі Аківи і п’яти його учнів. Одним із них був Шимон бар Йохай.
Звичай приходити на гору Мерон до могили Рашбі існує багато сотень років. Уперше про нього згадує глава єврейської громади Землі Ізраїлю раббі Овадія Бартенура понад 500 років тому. Величезний поштовх розвитку цієї традиції дав Іцхак Лурія (Арізаль) – творець сучасної кабали, заснованої на книзі «Зогар». Разом із усією родиною він приходив за три дні до річниці смерті Рашбі на гору Мерон і проводив там усі ці дні. Цього звичаю сьогодні дотримуються сотні тисяч євреїв, які приходять у Лаґ ба-Омер і за три дні до нього на гору Мерон. У нинішньому році у зв’язку із ситуацією у сфері безпеки кількість паломників, яким поліція дозволить відвідати в Лаґ ба-Омер могилу Рашбі, буде серйозно обмежена.
Існує традиція стріляти з лука у свято Лаґ ба-Омер. Вона має глибоке коріння і спирається на дві основні причини – духовну і історичну. Духовна причина пов’язана з багатозначністю івритського слова ке́шет, яке перекладається і як «лук», і як «веселка». Згідно з єврейською традицією, веселка стала знаком завіту Бога з людьми після Всесвітнього потопу, нагадуючи про те, що покоління грішить і заслуговує покарання, але Всевишній щадить його. У Талмуді сказано, що за життя Рашбі веселка жодного разу не з’являлася на небі. Його святості було достатньо, щоб захистити світ. Тому діти стріляють із лука, нагадуючи про те, що в дні цього праведника веселка світу не була потрібна.
Історична причина пов’язана з періодом антиримського повстання Шимона Бар-Кохби. Багато з учнів раббі Аківи були воїнами його армії. Лук і стріли символізують їхню хоробрість і боротьбу за свободу. Крім того, зброя слугувала своєрідним маскуванням. У період римських гонінь вивчати Тору було заборонено під страхом смерті. Щоб обдурити ворожі патрулі, учні брали з собою луки і йшли до лісу. Якщо їх зупиняли, вони робили вигляд, що просто вийшли на полювання або беруть участь у спортивних змаганнях, а насправді таємно збиралися в печерах для вивчення Тори. У середні віки та в пізніші часи членам єврейських громад Європи заборонялося носити зброю або навчатися військовій справі. Отже Лаґ ба-Омер залишався тим рідкісним днем року, коли діти могли легально піти до лісу і грати з дерев’яними луками та стрілами, зберігаючи пам’ять про героїчне минуле свого народу.
Посланці «Натіву» влаштовують у Лаґ ба-Омер різноманітні заходи як для дорослих, так і для дітей, під час яких знайомлять їх з історією та традиціями свята і тим самим зміцнюють зв’язок євреїв діаспори із Землею Ізраїлю.
Автор: Давид Шехтер