«Кришталева ніч» – найбільший єврейський погром, здійснений 9 – 10 листопада 1938 року в нацистській Німеччині та окупованих нею територіях сусідніх країн. Свою назву він отримав через те, що після розгрому штурмовиками єврейських магазинів вулиці були усіяні уламками вітрин, а також вікон будівель єврейських організацій та синагог. Справжньою причиною погрому була антисемітська позиція керівництва Третього рейху, заснована на юдофобських ідеях, висловлених у книзі Гітлера «Майн кампф». Формальним же приводом став замах у Парижі на німецького дипломата Ернста фом Рата.
Коли у 1933 році Гітлер прийшов до влади, у Німеччині проживало 503 900 євреїв. Гітлер негайно ухвалив низку законів, що обмежували права євреїв, зокрема їм заборонялося працювати на державній службі. У 1935 році було прийнято Нюрнберзькі расові закони, відповідно до яких євреїв позбавили громадянства та категорично заборонили вступати у стосунки з німцями. Фактично євреї опинилися викинутими з німецького суспільства. Тому до «Кришталевої ночі» гітлерівську Німеччину залишили 213 тисяч євреїв. Тим не менш, понад половина єврейського населення все ще залишалася в країні, сподіваючись, що перебування Гітлера при владі – тимчасовий епізод, який швидко кане в історію. У цьому вони мали рацію, але кінця епізоду німецькі євреї не побачили – нацисти відправили їх у концтабори та печі крематоріїв.
Поки євреї сподівалися, гітлерівці планували свої антисемітські дії, чекаючи для їх реалізації відповідного приводу. У серпні 1938 року з Німеччини вислали всіх євреїв польського походження – понад 17 тисяч осіб. Серед них була й сім’я Ґріншпан, яка емігрувала з Польщі до Німеччини ще в 1911 році. Їхній сімнадцятирічний син Гершель жив у Парижі й отримав від сестри відчайдушного листа з описом жахіть, якими супроводжувалося виселення його родини. 7 листопада 1938 року Гершель Ґріншпан прийшов до німецького посольства в Парижі та п’ять разів вистрілив у секретаря посольства Ернста фом Рата. Той помер 9 листопада, але суд над Ґріншпаном так і не відбувся. Французька поліція заарештувала його та помістила до в’язниці, де Ґріншпан одразу ж заявив, що перебував із фом Ратом у гомосексуальних стосунках. Влада Німеччини, яка переслідувала гомосексуалів, не могла допустити, щоб таким виявився дипломат у одному з найпрестижніших посольств. Тому Ґеббельсу довелося відмовитися від своїх планів перетворити судовий процес на пропагандистську кампанію. Ґріншпан просидів у в’язниці 20 місяців, поки 18 липня 1940 року французи не видали його Німеччині. Ґріншпана відправили до Заксенгаузена, і там його сліди загубилися. Сім’я Ґріншпана пережила Голокост і репатріювалася до Ізраїлю. У 1961 році його батько та брат виступали на процесі Ейхмана.
Смерть фом Рата стала довгоочікуваним приводом. Нацистська газета Völkischer Beobachter 7 листопада видала спеціальний випуск, у якому було написано – «німецький народ не терпітиме нестерпну ситуацію, за якої сотні тисяч євреїв контролюють цілі сектори в німецькій економіці, радіють у своїх синагогах, у той час як їхні одноплемінники в інших державах закликають до війни проти Німеччини й убивають наших дипломатів».
Уряд Німеччини оголосив про припинення будь-якої єврейської культурної та громадської діяльності й публікації єврейських газет і журналів, зокрема німецькою мовою. Увечері 9 та вранці 10 листопада штурмовики й члени гітлер’югенду влаштували масові погроми по всій території Німеччини. Було спалено або розгромлено 267 синагог, понад 7000 будівель та магазинів, що належали євреям, зруйновано або пошкоджено. Під час погромів було вбито понад 90 євреїв, кількасот отримали поранення, 30 тисяч євреїв заарештували й відправили до концтаборів. Поліція зареєструвала велику кількість зґвалтувань і самогубств. «Кришталева ніч» стала першим кроком до масового ув’язнення євреїв, підставою для якого була лише їхня расова приналежність. Ґеббельс у своєму щоденнику написав, що наказ про проведення погрому й арешт десятків тисяч євреїв віддав особисто Гітлер.
Збитки єврейському майну склали 25 мільйонів рейхсмарок, з яких близько 5 мільйонів становила вартість розбитих вітрин та вікон. Усі витрати на відновлення збитків і розбирання залишків синагог нацисти поклали на єврейські громади. У наступні тижні було прийнято закони та постанови, що позбавляли євреїв майна та засобів для існування. Євреї не могли мати посвідчення водія та володіти автомобілями; було введено обмеження щодо користування ними громадським транспортом. Євреїв більше не допускали до «німецьких» театрів, кінотеатрів та концертних залів.
Західна преса широко висвітлювала події «Кришталевої ночі», але реакція світових держав була вкрай стриманою. У СРСР обмежилися проведенням у Москві мітингу, який ухвалив резолюцію із засудженням антисемітських ексцесів від імені «радянської інтелігенції». США відкликали для консультацій із Берліна свого посла. Уряди Великої Британії та Франції висловили протест, але їхні посли залишилися в Берліні. Після такої реакції та пасивності, з якою німецьке населення поставилося до погрому, Гітлер запустив на повну потужність машину Голокосту.
З перебігом часу стало зрозуміло, що «Кришталева ніч» стала поворотною подією у нацистському плані остаточного розв’язання єврейського питання та його переходу до радикальних дій. На згадку про неї 9 листопада щороку відзначається Міжнародний день боротьби з фашизмом, расизмом та антисемітизмом.