Піст 17 Тамуза, який цього року припадає на 2 липня, є одним із чотирьох постів, установлених на згадку про руйнування Єрусалимського Храму.
Вавилонський цар Навуходоносор II 10 тевета 587 року до нашої ери розпочав облогу Єрусалима, а 17 Тамуза його воїни проломили міський мур. Через три тижні, 9 ава, вавилоняни штурмом захопили Храмову гору та підпалили Храм.
Із цього посту починаються три тижні жалоби, що завершуються 10 ава. У єврейському календарі цей період називається «Бейн га-Мецарім» («Між тіснин»), оскільки він триває між двома жалобними постами — 17 Тамуза та 9 Ава.
В єврейській історії на 17 Тамуза припало чимало трагічних подій. П’ять із них перелічені в трактаті «Тааніт» Вавилонського Талмуду:
- Моше Рабейну (Мойсей) розбив Скрижалі Завіту, коли, спускаючись із гори Синай, побачив золотого тельця, якого зробили ізраїльтяни.
- Під час облоги Єрусалима вавилонським царем Навуходоносором цього дня в Храмі припинилося принесення щоденної жертви «тамід». До того вавилоняни продавали коенам ягнят, отримуючи за кожного кошик із золотими монетами. Але цього дня вони, замість ягняти, прив’язали до мотузки, якою коени підіймали тварину на міський мур, порося.
- Під час облоги Єрусалима римлянами цього дня було проломлено міський мур.
- Апостомос, намісник царя Антіоха, спалив сувій Тори, що стало однією з причин повстання Маккавеїв.
- Цього ж дня Апостомос встановив у Храмі статую ідола.
Піст 17 Тамуза починається зі світанком і триває до появи зірок. У цей час заборонено їсти й пити. Водночас існує певне полегшення, щоб піст не перетворювався на повнодобовий: можна прокинутися до сходу сонця, ситно поїсти та випити достатньо води.
Віруючі намагаються провести цей день у синагозі, де читаються особливі тривалі молитви. Ті, хто менш релігійний, але все ж дотримується посту, можуть провести його вдома. Не рекомендується дивитися розважальні телепередачі чи фільми, натомість доречно читати книги або переглядати документальні стрічки з єврейської історії.
Від 17 Тамуза до 10 ава, відповідно до єврейської традиції, дотримуються особливих законів жалоби на згадку про трагедії, що сталися з єврейським народом у цей період.
У цей час прийнято уникати розваг: не відвідують ресторани, кінотеатри й театри, не вирушають у туристичні походи. Цей період вважається несприятливим для нових починань, тому за можливості відкладають купівлю квартири, автомобіля та інші великі придбання. Водночас це не стосується речей першої необхідності та, звісно, продуктів харчування.
Із 17 Тамуза не прийнято купувати речі, що приносять особливу радість. Одяг, придбання якого не є визначною подією, наприклад білизну, сорочки, шкарпетки чи панчохи, дозволено купувати й носити до початку місяця ав.
Не влаштовують святкових трапез, за винятком трьох суботніх трапез. Згідно зі звичаєм ашкеназьких громад, протягом усіх трьох жалобних тижнів не проводять весіль; у сефардських громадах ця заборона починає діяти з настання місяця ав. Водночас знайомства з метою шлюбу та заручини дозволені.
Із 17 Тамуза не слухають музику, не влаштовують танців, а також не займаються будівництвом, побілкою чи фарбуванням, якщо в цьому немає нагальної потреби. Не висаджують декоративні рослини заради естетичного задоволення. Ашкеназькі євреї з цього дня не стрижуться й не голяться. У більшості сефардських громад стрижка та гоління дозволені до тижня, на який припадає 9 ава.
Усі згадані закони та звичаї набирають чинності з вечора після закінчення 16 Тамуза.
Для світських людей, які цікавляться єврейською історією, піст 17 Тамуза є насамперед днем пам’яті про одну з найбільших національних катастроф і втрату давньої єврейської державності. У культурно-історичному контексті цей день відкриває тритижневий період національної жалоби, що є не лише часом релігійних практик, а й нагодою для глибокого осмислення історичних і суспільних уроків.
Він нагадує про крихкість суспільства перед обличчям могутніх імперій, про руйнівні наслідки внутрішніх політичних чвар, які, згідно з історичними джерелами, послабили Єрусалим перед облогою, а також про виняткову історичну пам’ять єврейського народу, який зумів зберегти ці уроки протягом тисячоліть вигнання.
Автор: Давид Шехтер