Йом Кіпур (יוֹם כִּיפּוּר, «День спокути», «Судний день») – день посту, каяття та відпущення гріхів. Відзначається на десятий день місяця тішрей, завершуючи «Десять днів каяття». Згідно з кабалою, цього дня Всевишній затверджує, скріплюючи печаткою, остаточне рішення Суду щодо кожної людини, яке виноситься на Рош га-Шана. У Рош га-Шана людині дається десять днів, щоб проаналізувати свою поведінку в минулому році, покаятися в помилках і прийняти рішення постаратися більше їх не здійснювати. Каяття перед Йом Кіпуром – особливий припис Тори, як сказано: «Очистьте себе перед Господом». Якщо протягом Десяти днів першопочатковий вирок ще можна змінити щирим каяттям, то після Йом Кіпуру зробити це вже неможливо. Цього року Йом Кіпур починається ввечері 20 вересня.
За кілька днів до настання Йом Кіпуру заведено здійснювати обряд «капарот» (спокути), під час якого живу курку або півня крутять над головою і виголошують ритуальну формулу «Хай буде це моїм спокутуванням…». Символічне значення «капарот» – перенесення на птаха покарань, що належать людині за гріхи в минулому році. Після здійснення обряду в деяких громадах птаха відносять до різника і дарують бідним. Останнім часом заведено робити «капарот» на гроші, які після цього віддають на «цдаку» (благодійність).
Згідно з релігійними приписами, цього дня існують п’ять заборон – робота, їжа, пиття, умивання, використання косметики, носіння шкіряного взуття та інтимна близькість. Піст – повна відмова від їжі та пиття, починається за пів години до заходу сонця напередодні свята і закінчується через добу – після появи на небі третьої зірки. Але якщо, на думку лікарів, утримання від їжі та пиття може завдати шкоди здоров’ю людини, їй дозволяється їсти й пити в Йом Кіпур, дотримуючись при цьому решти заборон цього дня.
Незважаючи на суворість посту, що триває 25 годин, Йом Кіпур відзначають не лише релігійні, а й світські євреї. Багато з них приходять до синагоги тільки цього дня, причому двічі – на першу молитву «Коль нідрей», яка скасовує зобов’язання та обітниці, і останню «Неіла», під час якої вважається, що ворота Небес відкриті для молитви кожного. На ці дві молитви синагоги, як правило, переповнені.
У Йом Кіпур заведено вдягатися в білий одяг, що символізує духовну чистоту, якої прагнуть досягти шляхом посту й молитви. Під час вечірньої молитви чоловіки зодягаються в таліт (єдиний раз на рік, коли таліт надягають увечері). Серед традицій, прийнятих напередодні Йом Кіпуру навіть у світських людей – побажання «доброго запису» в Книзі життя (гмар хатіма това), «легкого посту» та звичай просити пробачення.
В Ізраїлі переважна більшість світського єврейського населення публічно дотримується Йом Кіпуру – не їсть і утримується від використання мобільного телефону поза домом, не їздить автомобілем. Хоча вдома кожен поводиться так, як вважає за потрібне. Цього дня вулицями їздять тільки машини швидкої допомоги, поліції та пожежної охорони. В Ізраїлі Йом Кіпур жартома називають «святом велосипедів», оскільки через відсутність автомобільного руху діти вільно їздять на велосипедах вулицями та шосе. Громадський транспорт, теле- і радіостанції не працюють, аеропорти та морські порти закриті.
У другій книзі П’ятикнижжя «Шмот» вказується, що Йом Кіпур – «субота спокою». Він може випасти на будь-який день тижня і в ньому приписується «жодної роботи не робити» і «покірити душу», оскільки «це день очищення… перед Господом». Йом Кіпур – єдиний піст, який відсуває суботу. Всі інші пости, якщо випадають на суботу, переносяться на наступний день, оскільки в суботу не можна постити. Але в Йом Кіпур постять і в суботу.
У П’ятикнижжі та Талмуді детально описані дії первосвященника в Йом Кіпур, які включали особливі жертвоприношення, зокрема й жертвоприношення з «цапом відбувайлом» (офірним цапом), що увійшло в прислів’я у всіх народів. Первосвященник приносив жертви заради спокути гріхів – своїх, своєї родини та всього єврейського народу. Саме в межах спокути гріхів народу первосвященник і відправляв у пустелю «цапа відбувайла», на якого переводив ці гріхи. Цапа скидали з високої скелі в районі, де сьогодні розташоване ізраїльське поселення Нокдім.
У 1973 році армії арабських країн підступно напали на Ізраїль уранці в Йом Кіпур, коли більшість єврейського населення перебувала в синагогах. Розрахунок робився на те, що ЦАХАЛ, якого таким чином застануть зненацька, не чинитиме серйозного опору в перші години атаки. У результаті війни Йом Кіпур арабські армії зазнали нищівної поразки на всіх фронтах.
У Меджибожі, у синагозі основоположника хасидизму Баал-Шем-Това, наближалася до кінця молитва «Неіла» – найтрепетніший момент завершення Йом Кіпуру. Баал-Шем-Тов молився з величезним напруженням – небесні ворота все ще були зачинені, молитви громади не могли пробитися наверх і суворі вироки їй не були скасовані. Біля виходу з синагоги стояв хлопчик-пастух, який прийшов разом із батьком, і мовчки спостерігав за тими, хто молився. Весь день він хотів звернутися до Всевишнього, але не знав жодного слова івритом. Коли напруга в синагозі досягла межі, хлопчик більше не зміг стримувати почуття, що переповнювало його. Він дістав із кишені сопілку, на якій грав у полі вівцям, і зробив те єдине, що вмів робити добре – продудів перші такти нехитрої мелодії. Батько хлопчика готовий був згоріти від сорому за такий недоречний вчинок, але тут Баал-Шем-Тов обернувся до громади. Обличчя його сяяло від радості. «Небесні ворота розпахнулися!» – вигукнув праведник. І пояснив: щирий крик дитини, яка не вміє молитися за книгою, але звернулася до Всевишнього від щирого серця, виявився сильнішим за будь-які перепони. Звук його сопілки розколов засуви, ворота розчинилися, і Всевишній прийняв молитви громади.
Автор – Давид Шехтер