Талмуд називає 15 ава найвеличнішим святом року поряд із Йом-Кіпуром, відводячи останньому друге місце! У стародавньому Ізраїлі 15 ава тисячі юнаків та дівчат знаходили собі суджених і створювалися нові сім’ї. А що може бути радіснішим за це? У сучасному Ізраїлі 15 ава — День Кохання, у який чоловіки вітають коханих жінок, дарують їм квіти та подарунки, всіляко підкреслюючи свої почуття до них.
П’ятнадцяте Ава (на івриті Ту бе-Ав, у 2026 році припадає на 29 липня) — особливий день у єврейському календарі. У ньому немає спеціальних молитов і ритуалів, але, тим не менш, у Трактаті «Тааніт» Вавилонського Талмуду наводяться слова раббі Шимона бен Ґамліеля: «Не було у народу Ізраїлю величніших свят, ніж 15 Ава та Йом-Кіпур.» Чому?
У цей день сталося багато подій, які вплинули на єврейську історію. Серед них:
- Були дозволені шлюби між колінами Ізраїлю
Після поділу Землі Ізраїлю між колінами було вирішено, щоб не плутати земельні ділянки внаслідок шлюбів між членами різних колін, увести обмеження на такі шлюби. Так, наприклад, жінка, яка отримала від свого батька земельну ділянку, що була частиною землі певного коліна, не могла вийти заміж за чоловіка з іншого коліна. Адже діти від такого шлюбу належали б до коліна чоловіка, і земля, яка діставалася їм у спадок від матері, переходила б до цього коліна. Обмеження тривали довгий час, як мінімум доки не пішло покоління, яке завоювало Землю Ізраїлю. Вони викликали велике невдоволення серед народу, оскільки були перешкодою для об’єднання закоханих пар. Тому, коли 15 ава обмеження скасували, цей день відзначали з великою радістю.
- Коліну Біньяміна було дозволено возз’єднатися з рештою колін Ізраїлю
Через негідну поведінку в історії з «наложницею в Ґіві», описаній у Книзі Суддів, коліно Біньяміна було відлучене від усього народу. У XI столітті до н. е. в день 15 ава це відлучення скасували, що стало святом для всіх євреїв.
- Були відкриті дороги до Єрусалима
Після смерті царя Шломо (Соломона) (797 р. до н. е.) єврейська держава розпалася на два царства — Юдею та Ізраїль. Цар Ізраїлю Єровоам бен Нават заборонив своїм підданим тричі на рік здійснювати, як це приписувалося Торою, паломництво до єрусалимського Храму і для цього встановив на дорогах застави. Лише через 200 років, 15 ава 574 року до н. е., цар Ізраїлю Осія бен Іла прибрав ці застави.
- Були поховані захисники Бейтара
У 133 році після тривалої облоги римлянами впав останній оплот повстання Бар-Кохби — фортеця Бейтар. Під час штурму загинули Бар-Кохба та тисячі захисників фортеці. Римляни перебили всіх, хто залишився в живих, і не дозволили поховати тіла вбитих. Лише через 15 років цей дозвіл було отримано, і останки віддали землі 15 ава. На згадку про це до післятрапезної молитви було додано додаткове благословення.
- «День ламання сокир»
Коли в Єрусалимі стояв Храм, щороку протягом літа збирали дрова для його жертовника, на якому постійно мав горіти вогонь. Збір та доставка дров завершувалися 15 ава, що відзначалося святковою трапезою, під час якої ламали топорища сокир, якими заготовляли ці дрова.
Але з часом головним значенням 15 ава став звичай дівчат танцювати у виноградниках у білому одязі. неодружені юнаки приходили до виноградників і виглядали собі наречену. Причому існував звичай, що будь-яка дівчина могла попросити сукню в іншої дівчини, і та не мала права відмовити. За одягом юнаки не могли судити про заможність родини дівчини, адже її розкішна сукня могла бути позиченою, тому дивилися тільки на самих дівчат. І саме тому продовження цитати раббі Шимона бен Ґамліеля таке: «у цей день доньки Єрусалима виходили… і танцювали у виноградниках. І що вони казали? Юначе, підведи очі й подивися, кого ти обереш!..»
Саме тому 15 ава Талмуд називає найвеличнішим святом року поряд із Йом-Кіпуром, відводячи останньому друге місце! У стародавньому Ізраїлі 15 ава тисячі юнаків та дівчат знаходили собі суджених і створювалися нові сім’ї. А що може бути радіснішим за це? У сучасному Ізраїлі 15 ава — День Кохання, у який чоловіки вітають коханих жінок, дарують їм квіти та подарунки, всіляко підкреслюючи свої почуття до них.
15 ава — повня, у цей день остаточно припиняється лихий період, що триває з посту 17 таммуза, біди починають зменшуватися, а радість зростає й досягає свого апогею через півтора місяця під час осінніх свят місяця тішрей.
Історія кохання в сучасному Ізраїлі, коли темперамент нової репатріантки з Аргентини зустрівся зі спокійною рішучістю репатріанта з Латвії. Вона приїхала будувати своє майбутнє в столиці й із головою поринула у вивчення івриту в стінах знаменитого єрусалимського ульпану «Еціон». А він проходив абсорбцію в Хайфі. Усе змінив один літній день — 15 ава, коли обоє опинилися на масштабному заході для нових олім у Єрусалимі. У строкатому натовпі людей, які розмовляли десятком мов, їхні погляди випадково перетнулися, і між ними пробігла іскра, для якої не потрібен був багатий словниковий запас. Ця раптова, всепоглинаюча пристрасть закружляла їх у стрімкому вирі, стерши не лише різницю між уродженцями Буенос-Айреса та Риги, а й відстань між Єрусалимом та Хайфою. Через два місяці їхній роман завершився щасливим одруженням, яке об’єднало під весільною хупою дві такі різні долі, що знайшли одна одну в День кохання
.Автор: Давид Шехтер