Рош га-Шана (івр. רֹאשׁ הַשָּׁנָה, буквально — «голова року») — єврейський Новий рік. Його відзначають у перші два дні місяця тішрей, який за цивільним календарем завжди припадає на вересень або жовтень. Цього року єврейський новий 5787-й рік настає ввечері 11 вересня.
Це свято має мало спільного з звичним для україномовного читача розумінням Нового року. У Рош га-Шана не п’ють шампанське та не веселяться всю ніч безперервно. Воно й святом не називається, оскільки цього дня, відповідно до юдаїзму, відбувається Небесний Суд над кожною людиною. Праведники записуються до Книги життя, грішники — до Книги смерті, а тим, у кого є і гріхи, і добрі справи, дається десять днів до Йом Кіпуру. За цей час людина має проаналізувати свої вчинки за минулий рік, постаратися зрозуміти, що вона зробила добре, а що погано, і ухвалити рішення, як поводитися в новому році. І якщо її наміри виправити свої недоліки щирі, то вирок може бути змінений на кращий для людини бік. У Йом Кіпур на остаточний вирок ставиться печатка і змінити його вже неможливо. Тому десять днів, що відокремлюють Рош га-Шана від Йом Кіпуру, називаються «Дні трепету» або «Десять днів каяття» — це час переосмислення минулого та надії на краще майбутнє. Суд зумовлює не лише сам факт життя в наступаючому році, а й стан здоров’я, а також рівень матеріального добробуту. Щира молитва в ці дні може вплинути на рішення Творця, тому молитви двох днів Рош га-Шана сповнені мотивів самоаналізу, покаяння та прохань до Всевишнього про виявлення милосердя.
Увечері першого дня Рош га-Шана прийнято вітати один одного побажанням тікатев ве-тіхатем — «будь вписаний і припечатаний до Книги життя». Під час святкової вечірньої трапези використовують не звичайну плетену халу, а круглу, що символізує циклічність часу. Для цієї ж мети використовують і круглі яблука. Трапезу починають з кідушу (освячення вина) та благословення на хліб (халу). При цьому прийнято вмочувати хліб не в сіль, як у всі інші дні року, а в мед, щоб наступаючий рік був солодким. Потім прийнято занурювати в мед ціле яблоко та їсти його.
Крім цих двох головних звичаїв вечірньої трапези існує цілий ритуал (його дотримуються не всі), під час якого їдять фініки, гранат, гарбуз, буряк, моркву, стручкову квасолю та рибу. Перед кожним продуктом виголошують особливе благословення, пов’язане з ним. Так, наприклад, на гранат кажуть — «Хай буде воля Твоя, Отче наш Небесний, щоб наші заслуги помножилися, як гранат», оскільки в кожному плоді граната міститься 613 кісточок — за числом заповідей, обов’язкових для єврея.
На другий день Рош га-Шана прийнято здійснювати обряд ташліх, заснований на словах пророка Міхи — «Він знову змилується над нами, загладить беззаконня наші. І Ти кинеш (ташліх) у пучину морську всі гріхи наші». Після полудня євреї збираються на морському березі, або на березі водосховища, річки, струмка, джерела та виголошують спеціальну молитву. При цьому прийнято вивертати кишені та трусити над водою кінцями таліт катан, ніби «відсилаючи» від себе все погане, що сталося в минулому році. На ташліх прийнято приходити всією сім’єю та у святковому одязі.
…У переддень свята Рош га-Шана знаменитий праведник раббі Леві-Іцхак з Бердичева проходив повз будинок одного простого кравця. З відчиненого вікна лунав голос — кравець не читав традиційні молитви за книгою, а розмовляв із Творцем немов із давнім діловим партнером. Заінтригований рабин прислухався.
Кравець поклав перед собою зошит і сказав: «Ну що ж, час підбивати підсумки. Давай-но звіримо наші рахунки. Спочатку я перелічу свої провини за цей рік». І почав читати: «Я іноді забирав собі залишки чужої тканини, кілька разів обдурив замовників, часто зривався на дружину від втоми і взагалі був далеким від ідеалу». Список виявився не дуже довгим, але цілком звичайним для простої, недосконалої людини.
Потім кравець дістав другий зошит. «А тепер, — сказав він, — я перелічу Твої провини. Цього року Ти допустив, щоб чесні люди банкрутували. Ти дозволив хворобам забирати молодих. Ти залишив сиротами дітей і допустив багато несправедливості та жорстокості». Кравець довго перелічував біди, які він бачив навколо себе, і голос його тремтів від образи за цей світ.
Коли він закінчив, то закрив обидва зошити, важко зітхнув і мовив: «Знаєш що? Твій список значно довший і страшніший за мій. Але сьогодні час залишити минуле в минулому. Тому, давай укладемо угоду: Ти прощаєш мені мої гріхи, а я прощаю Тобі Твої. Будемо квіти і розпочнемо новий рік з чистого аркуша».
Почувши це, раббі Леві-Іцхак вбіг до хати кравця і вигукнув: «Який же ти простак! У тебе в руках були такі сильні аргументи, ти притиснув Його до стіни! Навіщо ж ти так легко погодився на нічию? Ти ж міг вимагати у Нього повного щастя, миру та благополуччя для всього людства!..»
Автор — Давид Шехтер