У серпні 1897 року в тихому швейцарському Базелі відбулася подія, яка багатьом сучасникам здавалася романтичною утопією, але насправді стала поворотним моментом світової історії. Невелика кількість ентузіастів зібралася, щоб вирішити долю цілої нації. Перший сіоністський конгрес, де найважливіший голос належав євреям Російської імперії, заклав фундамент Держави Ізраїль. Місія повернення додому, проголошена на ньому, продовжує жити сьогодні у роботі організації «Натів».
Перший сіоністський конгрес, скликаний за ініціативою Теодора Герцля, що проходив з 29 по 31 серпня 1897 року, назавжди змінив єврейську історію. До цього моменту прагнення євреїв повернутися на історичну батьківщину мало переважно релігійний або точковий, практичний характер. У Базелі ж розрізнені мрії вперше набули форми чіткої політичної програми. Головним підсумком трьох днів бурхливих дискусій стало ухвалення Базельської програми, яка проголосила метою сіонізму «створення для єврейського народу забезпеченого публічним правом притулку в Палестині». Створивши Всесвітню сіоністську організацію, Герцль зумів перетворити багатовікову тугу за Сіоном на сучасний, інституційно оформлений національно-визвольний рух. Після завершення роботи конгресу він зробив у своєму щоденнику пророчий запис: «У Базелі я заснував єврейську державу… Через п’ятдесят років це побачать усі». І виявився абсолютно правий.
Шлях Теодора Герцля до скликання конгресу зовсім не був вистелений трояндами: спочатку чимало сучасників, зокрема впливові єврейські філантропи та лідери західних громад, відверто сміялися з нього, вважаючи його ідеї утопією, а самого автора – наївним фантазером. Асимільована інтелігенція та деякі видні равини відмахувалися від його закликів, називаючи план зі створення власної держави небезпечним божевіллям, здатним лише нашкодити євреям у країнах розсіяння.
Однак Герцль мав непохитну волю та неймовірну харизму. Незважаючи на кпини та скепсис оточуючих, він не опустив рук і продовжив свою роботу. Саме ця незламна віра дозволила йому подолати опір скептиків, зібрати у серпні 1897 року однодумців з усього світу та заснувати Всесвітню сіоністську організацію – потужний політичний інститут, який змусив світову спільноту ставитися до єврейської мрії серйозно.
Особливу, воістину фундаментальну роль у успіху цього конгресу відіграли євреї тогочасної Російської імперії. У той час саме в ній проживала найчисельніша єврейська громада світу, яка страждала від антисемітських законів, смуги осілості та жорстоких погромів. Неудивно, що з приблизно двохсот делегатів конгресу близько третини прибули з російських губерній. Євреї, які вже мали досвід практичного поселенського руху «Ховевей Ціон» (Любителі Сіону), принесли на конгрес не лише демографічну вагу, а й глибоку ідеологічну пристрасть. Вони стали тим самим «двигуном», який об’єднав політичний прагматизм Герцля з бажанням негайно будувати нове життя на землі предків. Без участі делегатів з тогочасної Російської імперії, які представляли мільйони своїх співвітчизників, сіонізм міг залишитися лише кабінетною теорією західноєвропейських інтелектуалів.
Через пів століття після Базеля Держава Ізраїль стала реальністю, проте історична місія сіонізму на цьому не завершилася. Мільйони євреїв, у тому числі на території Радянського Союзу, опинилися відокремленими від своєї історичної батьківщини залізною завісою. Щоб не втратити цю величезну частину народу і продовжити реалізацію ідеалів Першого конгресу, у 1952 році в Ізраїлі було створено урядову організацію «Натів» (Бюро зі зв’язків). В умовах найсуворішої секретності «Натів» зводив мости до радянських євреїв, підтримуючи в них національну самосвідомість, допомагаючи вивчати іврит і готуючи ґрунт для грандіозної репатріації, яка привела до Ізраїлю понад мільйон євреїв з колишнього СРСР. Ця діяльність стала прямим продовженням Базельської програми в нових історичних реаліях – боротьбою за право кожного єврея жити у своєму національному домі.
Сьогодні «Натів», напряму реалізуючи ідеї, висловлені Герцлем у 1897 році, продовжує залишатися найважливішою ланкою, що з’єднує Ізраїль та євреїв пострадянського простору, перевіряючи право на репатріацію відповідно до Закону про повернення та видаючи репатріантам візи до Ізраїлю. Крім цього, «Натів» за допомогою Ізраїльських культурних центрів веде велику освітню та культурну роботу, допомагаючи діаспорі зберігати єврейську ідентичність і зв’язок з історичною батьківщиною. Таким чином, ідеї Першого сіоністського конгресу про єдність нації та повернення на свою землю – це не перегорнута сторінка історії, а живий, безперервний процес, який щодня втілюється в життя завдяки роботі таких структур, як «Натів».
Автор — Давид Шехтер