Зеев Жаботинський, який помер 4 серпня 1940 року, був далеко не лише лідером ревізіоністського напряму в сіонізмі. Він залишив по собі велику літературну та філософську спадщину. Через свої публіцистичні статті, книги та публічні виступи він поширював ідеї, на яких ґрунтував ідеологічну платформу створених ним організацій.
Він народився в Одесі 1880 року й у віці 18 років поїхав до Італії та Швейцарії вивчати юриспруденцію. За роки навчання за кордоном Жаботинський перетворився на прибічника лібералізму та братерства між народами. Але його ідеологічні уявлення докорінно змінилися після Кишинівського погрому. Його близький приятель, теж одесит, Корній Чуковський писав, що кишинівський погром справив на Жаботинського колосальний вплив. Перед молодим чоловіком відкривалося блискуче майбутнє великого російськомовного письменника та журналіста, але він відмовився від усього цього заради боротьби за права свого народу в царській Росії і, головне, реалізації ідей сіонізму. На зміну теорії, що єврейське питання вирішить тільки асиміляція, прийшло розуміння, що воно може бути вирішене лише за умови, якщо євреї матимуть власну державу. Жаботинський виявився настільки ж талановитим громадським діячем й організатором, як і журналістом, і швидко став однією з ключових фігур сіоністського руху.
Після початку Першої світової війни він передбачив поразку в ній Туреччини й наполягав на підтримці сіоністським рухом держав Антанти, щоб після розгрому Османської імперії євреї мали право вимагати Землю Ізраїлю. Більшість інших лідерів сіонізму, які згодом стали ідеологічними суперниками Жаботинського, дотримувалися протилежної точки зору. Наприклад, майбутні перший прем’єр-міністр Ізраїлю (Бен-Ґуріон) і другий президент Ізраїлю (Бен-Цві) створили в Єрусалимі загін єврейської міліції для підтримки порядку й носили турецьку військову форму. А Жаботинський разом із Йосефом Трумпельдором домоглися створення в британській армії Єврейського батальйону, у лавах якого Жаботинський взяв участь у бойових діях.
Після закінчення війни Жаботинський поселився в Єрусалимі й провадив активну громадську роботу. Але коли англійці самовільно передали невідомому бедуїнському князькові дві третини території підмандатної Палестини, Жаботинський закликав до боротьби проти влади мандату.
У 1923 році в Ризі Жаботинський заснував і очолив молодіжний рух «Бейтар», метою якого було виховання молоді в національному та військовому дусі. Головним принципом руху була відданість державній ідеології, а не класовій приналежності. Тобто «Бейтар» був проти радянських методів та радянської ідеології, на які чималою мірою орієнтувалися лідери соціалістичного напряму в сіонізмі. У 1925 році Жаботинський створив Союз сіоністів-ревізіоністів, який проголосив своїм завданням створення єврейської держави в кордонах історичної Землі Ізраїлю. Для нього Жаботинський написав гімн, у якому йшлося: «Два береги в Йордану, і обидва вони наші».
Жаботинський сформулював п’ять обов’язків держави щодо громадянина, які починалися івритом з літери мем — їжу, дах над головою, одяг, медичне обслуговування та освіту. Жаботинський прагнув повного рівноправ’я жінок. «Ставлення до жінки — це те, що відрізняє культурну людину від дикуна. Суспільство не має права називатися культурним, якщо дозволяє собі принижувати жінку». Особливе ставлення Жаботинського було до івриту: він вимагав створення навчальних закладів, у яких викладатимуть тільки івритом.
Поступово розбіжності між Жаботинським та сіоністськими лідерами соціалістичного спрямування заглиблювалися та розширювалися. У 1931 році в Базелі відбувся 17-й сіоністський Конгрес, який не затвердив як мету сіонізму створення єврейської більшості по обидва боки річки Йордан. Після цього Жаботинський вийшов із членів Всесвітньої сіоністської організації (ВСО), котра контролювалася соціалістами, і заснував нову сіоністську організацію.
Задовго до Другої світової війни Жаботинський застерігав єврейський народ про майбутню катастрофу й закликав репатріюватися — «знищити вигнання, поки воно не знищило нас». Жаботинський розраховував організувати репатріацію зі Східної Європи понад півтора мільйона євреїв. Починаючи з 1936 року, Жаботинський та керовані ним організації ревізіоністів змогли доправити до Землі Ізраїлю десятки тисяч євреїв.
Після початку Другої світової війни Жаботинський займався формуванням єврейської армії, яка мала воювати проти Німеччини. У межах цієї діяльності він прибув до США, де під час візиту до літнього табору руху «Бейтар» 4 серпня 1940 року помер від розриву серця. У своєму заповіті Жаботинський просив перевезти його прах до Ерец-Ісраель, коли буде створено єврейську державу. У 1964 році глава уряду Леві Ешкол, усупереч думці свого попередника Бен-Ґуріона, виконав заповіт: останки Зеєва Жаботинського та його дружини Іоанни були поховані на горі Герцля в Єрусалимі.
Жаботинський залишив по собі велику літературну та філософську спадщину. Він писав вірші, оповідання та романи, займався перекладами з різних мов. Зокрема, велику популярність здобув його переклад з івриту поеми Бялика «Сказання про погром» та з англійської — вірша «Крук» Едгара По.
У 2005 році Кнесет ухвалив закон про увічнення пам’яті Зеєва Жаботинського. Згідно з цим законом, щороку в роковини його смерті в Ізраїлі відзначається національний День Жаботинського. Проводиться державна меморіальна церемонія на горі Герцля за участю перших осіб держави, у Кнесеті проходить спеціальне пленарне засідання. А в школах, молодіжних рухах та на військових базах ЦАХАЛу вивчають його праці, літературну спадщину та знамениту концепцію «Залізної стіни» — ідею про те, що єврейська держава повинна покладатися на непохитну військову міць для свого захисту та виживання на Близькому Сході.
Жаботинський офіційно вважається головним ідеологічним батьком-засновником ізраїльських правих сил. «Лікуд», тривалий час правляча партія, виросла з руху, заснованого на ідеях ревізіоністського сіонізму. Портрет Жаботинського — атрибут у кабінетах міністрів та депутатів від правого табору, а цитати з його статей регулярно лунають у політичних промовах. Вулиця Жаботинського є практично в кожному місті країни.
Створене за ініціативою організації «Натів» видавництво «Бібліотека алія» видавало та широко розповсюджувало в СРСР, а потім і на пострадянському просторі, книги Жаботинського та спогади про нього. У травні 2018 року в Ризі пройшли організовані «Натівом» Дні Зеєва Жаботинського, приурочені до 95-річчя створення Жаботинським у Ризі молодіжного сіоністського руху «Бейтар». Під час цих днів «Натів» організував експозицію виставки, присвячену життю та діяльності Жаботинського. До цього вона була виставлена в Культурному центрі «Натіва» в Одесі.
Автор — Давид Шехтер