Чи знаєте ви нетуристичний Ізраїль? О, ви не знаєте нетуристичного Ізраїлю! Усі його місця об’єднує одне: вони не прагнуть сподобатися всім, та, власне, для всіх і не призначені. Проте вони дарують відчуття першовідкривача кожному, хто вирішить зійти з протоптаної дороги.
За межами звичних маршрутів святими місцями та гамірними набережними Тель-Авіва й Хайфи, Ізраїль приховує в собі дивовижні ландшафти, що відкриваються лише тим, хто готовий звернути з головної траси в пошуках тиші та автентичності.
Одним із таких скарбів є каньйон струмка Ткоа в Юдейській пустелі, де розташована печіра Харітун (Харитона), яка являє собою багаторівневий лабіринт. Це найбільша карстова (утворена водою у вапняку) печера в Ізраїлі. Загальна довжина її лабіринтів становить близько 4 кілометрів. Вона складається з 55 залів, з’єднаних вузькими проходами, і розташована на 4 рівнях.
Печера названа на честь Харитона Сповідника — християнського святого IV століття, який вважається засновником чернецтва в Юдейській пустелі. Тут немає натовпів туристів, а дзвінка порожнеча пустелі та суворі крейдяні скелі створюють відчуття інопланетного пейзажу, доступного лише підготовленим місцевим жителям.
Не менш вражаючим і прихованим від очей залишається покинутий монастир Маарін (або Хурват Маарін), захований у густих заростях Верхньої Галілеї. Це руїни візантійського монастиря та поселення, які розташовані неподалік від сучасного поселення Авдон і міста Шломі, в районі ущелини Нахаль Кзів. У перекладі з арабської «Маарін» — «печери» або «місце з печерами», оскільки поруч із монастирем є карстові печери й гроти, які ченці використовували як келії.
На відміну від розкручених національних парків, Маарін — це справжні «дикі» руині. Але й там є на що подивитися:
- залишки стародавньої церкви з фрагментами мозаїки;
- висічений у скелі прес для виробництва оливкової олії;
- систему давніх водосборників.
Це місце, де природа повільно поглинає старі кам’яні склепіння, створює атмосферу містичного усамітнення, яку не знайти в глянцевих путівниках.
Для тих, хто шукає індустріальну естетику та історію, що застигла в часі, справжнім відкриттям стане старий залізничний міст над річкою Йордан у районі Гешер. Тут, на кордоні з Йорданією, збереглися три мости різних епох — римської, британської та османської, які стоять буквально в кількох метрах один від одного. Місцеві жителі приїздять сюди на заході сонця, коли помаранчеве світло падає на іржаві рейки та прадавні камені, створюючи ідеальне тло для роздумів про плин історії.
Мало кому відоме, але унікальне місце — «Озеро в серці гори», що утворилося після випадкового відкриття водоносного горизонту в покинутому кар’єрі біля Єрусалима. Вода в ньому має проникливий бірюзовий колір, а доступ до нього перегороджують круті схили, що робить це місце секретним пляжем єрусалимської молоді.
Ще одним із таких місць є долина Сатаф в Юдейських горах, де ентузиасти відновили стародавні методи терасного землеробства часів Первого Храму. Тут можна не лише погуляти серед оливкових гаїв, а й пролезти крізь вузький неосвітлений тунель, яким вода з гірського джерела стікає в басейн для обмивання.
На півночі країни, у Верхній Галілеї, любителі тиші приходять до печери Альма — гігантського вапнякового гроту, спуск у який потребує певної сміливості та ліхтарика, але винагороджує краєвидом на сталактити, не зайняті масовим туризмом. Якщо Сатаф — це прогулянка для душі, то Альма — справжній адреналіновий виклик. Це не «облаштована» печера з підсвічуванням, а дика карстова порожнина. Печера заглиблюється вниз приблизно на 100 метрів. Спуск крутий, місцями слизький і потребує хорошої фізичної форми.
На середземноморському узбережжі, на північ від Герцлії, розташований національний парк Аполлонія. Ізраїльтяни цінують у ньому не лише руїни фортеці хрестоносців на кручі, а й прихований під ними «Будинок відшельника» («Будинок Нісіма»).
Нісім Кахлон — ізраїльський «відшельник», який понад 50 років тому почав вручну викопувати собі житло в пісковиковій скелі просто на пляжі Сідні-Алі в Герцлії.
Він виглядає як казковий палац або декорація до фільму. Нісім збудував його без креслень, використовуючи лише підручні матеріали. Сьогодні це вигадлива споруда, вирубана прямо в скелі й прикрашена мозаїкою з битого скла та морських мушель. Для тих, хто готовий до поїздки на південь, але не хоче обмежуватися Мертвим морем, ідеальним пунктом стане гора Цфахот біля Ейлата. Назва походить від слова цфаха (сланець) — гора складається з темних порід, що різко контрастують зі світлими вапняковими скелями навколо. Підйом на неї займає близько години, але на вершині відкривається панорама, яку не дасть жоден оглядовий майданчик міста: звідси одночасно видно чотири країни — Ізраїль, Йорданію, Єгипет та Саудівську Аравію.
А в самому серці Негева варто зазирнути в місто Димона, щоб побачити «Сакіней Димона» — гострі вапнякові гребені, які на заході сонця забарвлюються в неземні кольори. У перекладі з івриту назва означає «Ножі Димони». Щойно ви опинитеся там, одразу зрозумієте чому: гострі гребені пагорбів тягнуться паралельними лініями, нагадуючи спину гігантського дракона або леза, встромлені в землю.
Усі вищеперелічені місця об’єднує одне: вони не прагнуть сподобатися всім, та, власне, для всіх і не призначені. Проте вони дарують відчуття першовідкривача кожному, хто вирішить зійти з протоптаної туристичної дороги.
Автор: Давид Шехтер